У 1832 році американський інженер-дослідник французького походження Самуель Морзе розробив спеціальну кодову абетку, що являла собою комбінацію коротких та довгих сигналів, так званих «крапок» і «рисок» за допомогою котрих можна було складати слова, а слова в речення і таким чином передавати на відстань будь-яку корисну текстову інформацію: написати повідомлення, подавати звукові або світлові сигнали, навіть насвистуючи або потискуючи комусь руку, і надсилаючи її в якості електричних сигналів по дротах або через ефір.
