Частина 7 Попередня частина тут.

Проведення радіозв’язків з використанням
цифрових методів формування сигналу
(RTTY, BPSK31, MFSK16 і ін.)

Застосування прямого літеродрукування у радіоаматорстві – справа не
нова. Такий зв’язок отримав назву RTTY (Radio TeleTYpe). Спочатку він
здійснювався за допомогою спеціальних телетайпних апаратів. Це були досить
громіздкі, складні і вартісні механічні пристрої, які за зовнішнім виглядом
нагадували механічну друкарську машинку. Друк радіограм здійснювався на
паперову стрічку, іноді з клейким боком, що дозволяло стрічку, з надрукованою
не неї радіограмою, розривати на окремі фрагменти, які клеїлись оператором на
бланк телеграми (процес можна побачити у старих кінофільмах).

На цей час такі радіозв’язки здійснюються методом поєднання трансивера
з ПК, або ноутбуком, а роздруківка прийнятої інформації, за необхідності,
відбувається за допомогою принтера. Цьому сприяв дуже потужний поштовх,
спричинений появою персональних комп’ютерів і Інтернету.
Можливість використання персонального комп’ютера знайшла широке
застосування в радіоаматорстві. А Інтернет дозволив отримувати інформацію,
включаючи програмне забезпечення, швидко і надійно. Всесвітня мережа WWW
створила можливість оперативних публікацій (персональних сторінок), де
кожен радіоаматор може розповісти про вподобані ним аспекти аматорського
радіозв'язку. Це дало змогу миттєво розносити по мережі нові ідеї і пропозиції.
Персональні комп'ютери швидко стали складовими компонентами аматорських
радіостанцій. (Наприклад, у 2015 році 97% членів ARRL мали комп'ютери в
складі своїх радіостанцій і практично всі мали підключення до мережі Інтернет).
Таким чином вибухове зростання Інтернету багато в чому вплинуло на розвиток
цифрового аматорського зв'язку на КХ-діапазонах.
Існує декілька способів і видів формування сигналів. З появою технології
SDR (програмно визначене радіо), про що буде трохи пізніше.
Як і у випадку з вивченням телеграфної азбуки, внаслідок великого
масиву детальнішої інформації у цій царині радіоаматорства, невпинного
розвитку, удосконалення і спрощення організації використання цифрових мод,
керівник, спираючись на свої знання і смаки, наявність конкретного обладнання,
знайомить майбутніх операторів з методами цифрового зв’язку, доступними на
конкретно взятій колективній станції. Демонструє проведення цифрового
зв’язку.
Увага учнів має бути зафіксована на інтерфейсі цифрових мод на екрані
ПК (ноутбука). Демонструється програмне забезпечення. Пояснюється потреба
у відповідних індикаціях для налаштування частот, візуальна відмінність видів
кодування сигналів на фоні «водоспаду», способи суміщення частот для
здійснення зв’язку, робота з мишкою, клавіатурою. Окремо пояснюються
налаштування трансивера для роботи цифровими видами модуляції.
Схема цифрового зв'язку практично така ж, як і схема телеграфного
зв’язку. Застосовуються ті ж самі радіокоди і Q-коди. Хоч, при доброму знанні
англійської мови і володінні клавіатурою ПК, радіоаматори часто користуються
відкритими (не кодованими) текстами для своїх повідомлень і листування в
режимі on-line. Для полегшення здійснення типових QSO, багато вживані
однакові фрази і фрагменти типового зв’язку завчасно записуються в окремі
блоки і вводяться у дію (вставляються в сеанс зв’язку) натисканням відповідної
клавіші на ПК. Тому зв’язки часто схожі між собою.
Так аматори цифрового радіозв’язку, використовуючи завчасно набрані
фрагменти (макроси), домагаються того, що під час QSO потрібно набрати на
клавіатурі тільки ім’я і місце знаходження свого кореспондента – все інше
відбувається автоматично. Якщо ж ПК через Інтернет під’єднаний до бази даних
аматорських станцій світу, то відпадає й ця потреба, поза як інформація про
кореспондента стає доступною і автоматично з’являється у відповідних
віконцях вашого електронного апаратного журналу, як тільки буде «клікнуто»
мишкою по кличному знаку обраного для зв’язку кореспондента.

Словом, доки відбувається цифровий зв’язок, можна пити каву. Відтак,
існують як прибічники цифрових видів, так і їх критики, називаючи такі зв’язки
позбавленими живого спілкування, штучними, з чим навряд чи можна
погодитись. Адже і при цифровому зв’язку потрібні знання про проходження
сигналів, азимути, обладнання, яке ці зв’язки забезпечує. Та й читати у режимі
реального часу на екрані ПК інформацію, яка адресована виключно операторові,
що встановив зв’язок – теж дає неабияке задоволення. Врешті можна щось
запитати, уточнити тощо. Стандартні ж зв’язки відбуваються від небажання
аматорів вчити мови, клавіатуру. Тому зазвичай і відбуваються лише фактами
встановлення радіоконтакту за стандартною схемою, яка, практично, не має
відмінностей від схеми зв’язку телеграфом (див. вище).