ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

№ 27/47 23.02.10

За позовом Підприємства «Центральний спортивно-технічний радіоклуб»

до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Інтербанк»

про повернення депозитного вкладу у сумі 60000, 00 грн. та стягнення 3659, 91 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

 

Представники сторін:
Від позивача: Шумара О.Я. –представник за довіреністю від 22.12.2009 року;
Від відповідача:Пєшков Д.Ю. –представник за довіреністю від 03.02.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство «Центральний спортивно-технічний радіоклуб» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Інтербанк» про повернення депозитного вкладу у розмірі 60 000, 00 грн., стягнення процентів у сумі 1 657, 71 грн., 3% річних у розмірі 271, 20 грн., збитків від інфляції у сумі 660, 00 грн. та пені у сумі 1 071, 00 грн. за депозитним договором № 07/07 від 25.06.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 08.02.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2010 року подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Зокрема, позивач зазначив, що сума основного боргу залишається у розмірі 60000, 00 грн. та 3 % річних у розмірі 271, 20 грн., а штрафні санкції збільшуються до 3271, 41 грн. –процентів за несвоєчасне повернення депозиту, 2061, 00 грн. –пені та 1200, 00 грн. –інфляційних нарахувань.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2010 року надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що частково визнає позовні вимоги в частині повернення 60000, 00 грн. та пені. Крім того, відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з поданою позивачем заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року відкладено розгляд справи до 23.02.2010 року.

Представник позивача 22.02.2010 року через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 60000, 00 грн., проценти у розмірі 3840, 47 грн., пеню у сумі 2337, 00 грн., 3% річних у розмірі 523, 20 грн. та збитки від інфляції у сумі 2280, 00 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

25.06.2007 року між Підприємством «Центральний спортивно-технічний радіоклуб»(надалі –клієнт) та Відкритим акціонерним товариством Комерційного банку «Інтербанк»(надалі –банк) було укладено депозитний договір № 07/07 (надалі - договір), відповідно до якого банк відкриває клієнту депозитний рахунок, на якому останній розміщує тимчасово вільні кошти в сумі 50000, 00 грн. на термін до 24 липня 2008 року.

26.06.2007 року позивач перерахував на депозитний рахунок кошти у сумі 50000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 26.06.2007 року наявним в матеріалах справи.

Також, 26.06.2007 року сторони уклали додаткову угоду № 01 до депозитного договору № 07/07 від 25.06.2007 року, згідно із якої передбачили, що у зв’язку із поповненням депозитного внеску на 50000, 00 грн., загальна сума депозиту складає 100000, 00 грн. з 26 червня 2007 року.

Тому, на підставі платіжного доручення № 63 від 26.06.2007 року позивач перерахував на депозитний рахунок ще 50000, 00 грн.

01.06.2009 року сторони підписали додаткову угоду № 04 до депозитного договору № 07/07 від 25.06.2007 року, відповідно до якої встановили, що у зв’язку із частковим зняттям депозитного вкладу у сумі 20000, 00 грн., загальна сума депозиту складає 80000, 00 грн. з 01.06.2009 року.

На підставі зазначеного, відповідач повернув позивачу 20000, 00 грн., що підтверджується банківської випискою наявною в матеріалах справи.

24.09.2009 року згідно із додаткової угоди № 04 до депозитного договору № 07/07 від 25.06.2007 року сторони пролонгували строк дії договору до 24.10.2009 року.

Відповідно до п. 2.4.4 договору банк зобов’язаний по закінченні терміну договору перерахувати суму депозиту і остаточну суму процентів на поточний рахунок клієнта в день закінчення договору.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був 24.10.2009 року повернути позивачу депозитний внесок у сумі 80000, 00 грн.

Відповідач у зазначений строк гроші не повернув, тому позивач листом № 41 від 09.11.2009 року звернувся до відповідача з вимогою повернути вищезазначені кошти.

Згідно із банківськими виписками наявними в матеріалах справи відповідач 09.11.2009 року та 18.11.2009 року повернув позивачу загалом 20000, 00 грн.

Отже, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем по поверненню депозитного вкладу становить 60000, 00 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п. 2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п. 3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.2003 року, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк дії депозитного договору № 07/07 від 25.06.2007 року закінчився 24.10.2009 року, а банком сума депозитного вкладу у повному розмірі не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в сумі 60000,00 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти по депозитному внеску у сумі 3 271, 41 грн. за період з 25.10.2009 року по 08.02.2010 року

Згідно із п. 1.3 договору процента ставка по депозитному внеску встановлюється в розмірі 14% річних.

Відповідно до додаткової угоди № 03 до депозитного договору № 07/07 від 25.06.2007 року сторони збільшили проценту ставку по депозитному внеску до 18% річних з 21.01.2009 року.

Згідно із ч. 4 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Пунктом 2.4.2 договору встановлено, що банк щомісяця нараховує проценти на вклад, вказаний в п. 1.1 договору, не пізніше останнього банківського дня поточного місяця з розрахунку процентної ставки, вказаної в п. 1.3 з урахуванням кількості календарних днів в році.

Відповідно до п. 2.4.4 договору банк зобов’язаний по закінченні терміну договору перерахувати суму депозиту і остаточну суму процентів на поточний рахунок клієнта в день закінчення договору.

Як було вищезазначено, строк дії депозитного договору № 07/07 від 25.06.2007 року закінчився 24.10.2009 року. Таким чином, у позивача відсутні підстави вимагати сплати процентів за період з 25.10.2009 року по 08.02.2010 року, тобто після закінчення дії депозитного договору № 07/07 від 25.06.2007 року.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача процентів по депозитному внеску у сумі 3 271, 41 грн. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У зв’язку із простроченням повернення вкладу позивач просить суд, також стягнути з відповідача пеню у розмірі 2337, 00 грн., 3% річних у сумі 623, 20 грн. та збитки від інфляції у розмірі 2280, 00 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 2.4.5 договору встановлено, що у разі порушення умов п. 2.4.3 і п. 2.4. цього договору банк виплачує пеню в розмірі 0,03% від неповернутої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Як було встановлено судом, відповідач повинен був повернути внесок у строк до 24.10.2009 року, а тому пеня повинна нараховуватися починаючи з 25.10.2009 року.

80000, 00 грн. * 0,03 % * 15 (з 25.10.2009 року по 08.11.2009 року) = 360, 00 грн.

70000, 00 грн. * 0,03 % * 9 (з 09.11.2009 року по 17.11.2009 року) = 189, 00 грн.

60000, 00 грн. * 0,03 % * 98 (з 18.11.2009 року по 23.02.2010 року) = 1 764, 00 грн.

Таким чином, загальний розмір пені становить 2 313, 00 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ж законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання, не можуть розцінюватися як заходи впливу на особу за вчинене нею правопорушення у сфері господарювання та, у зв’язку з цим, відноситися до штрафних санкцій в розумінні наведеної вище частини 1 статті 230 ГК України.

Отже, 3% річних становлять:

80000, 00 грн. * 3 % * 15 (з 25.10.2009 року по 08.11.2009 року) / 365 = 98, 63 грн.

70000, 00 грн. * 3 % * 9 (з 09.11.2009 року по 17.11.2009 року) / 365 = 51, 78 грн.

60000, 00 грн. * 3 % * 98 (з 18.11.2009 року по 23.02.2010 року) / 365 = 483, 29 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір 3% річних складає 633, 70 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивач вищезазначене клопотання не заявляв, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі заявленому позивачем до стягнення, а саме 623, 20 грн.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року, щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір збитків від інфляції становить:

60000, 00 грн. * 103,85% (зведений індекс за період листопад-січень 2010 року) - 60000, 00 грн. = 2 310, 00 грн.

Отже, збитки від інфляції становлять 2 310, 00 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 22, 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Інтербанк» (03148, м. Київ, вул. Академіка Корольова, 5-а; код ЄДРПОУ 14358604), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Підприємства «Центральний спортивно-технічний радіоклуб»(03056, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 27; код ЄДРПОУ 02725813) депозитний внесок у сумі 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 633 (шістсот тридцять три) грн. 70 коп., збитки від інфляції у розмірі 2 310 (дві тисячі триста десять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 652 (шістсот п’ятдесят дві) грн. 53 коп., та 222 (двісті двадцять дві) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

 

Суддя Дідиченко М.А.

 

Єдиний державний реєстр судових рішень