Цьогоріч відзначила своє 20-ти річчя Спілка офіцерів України. З нагоди річниці вона організувала радіаматорські дні активності, участь у яких взяв і я.
Координатором днів активності був перший президент UR-QRP клубу Петро Грицай (US1REO). Він був звернувся до мене з пропозицією стати дипломним менеджером цих заходів. Ідея акції мені сподобалася і я погодився.

Проте мені кортіло не лише допомагати провести цей захід, але також стати його учасником. Працювати у цій акції з дому видалося мені досить нудною річчю, а ось виїхати у невелику експедицію і попрацювати в акції з польових умов, виглядало значно цікавіше. Я розповів про цю ідею Євгенові UR4LN та Валерієві US4LEH і запропонував вирушити у дні активності у чергову радіаматорську подорож. Вони мене підтримали. Щоб з'ясувати, коли зможемо здійснити свій план, ми зустрілися разом у Echolink. Дні активності розпочиналися у п'ятницю 14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Прикро, але цей традиційно святковий день в Україні є робочим, і провести його на природі ми не мали змоги. У неділю працював на зміні Євген. Для подорожі залишалася лише субота 15 жовтня. Вирішили також, що працюватимемо з лісу неподалік села Стара Покровка, де Валерій і Євген нещодавно вже побували із QRP радіовізитом. Раніше я ніколи не був у цих місцях, і мені було цікаво відкрити їх для себе. Євген надіслав мені електронною поштою фрагмент мапи цієї місцевості. Напередодні подорожі ми знову зустрілися у Echolink.
Вирішили, що на місці збиратимемося близько 11 ранку, а ось діставатимемося туди невеликими групами або поодинці, щоб не привертати уваги, - як справжні запільники ;)
Зв'язок між собою постановили тримати через радіоканали, а стільниковим телефоном користуватися лише у разі крайньої потреби, наприклад, якби когось не випустили з дому :)
Я зовсім не знав цієї місцевості, але мав мапу з прокладеним Євгеном маршрутом, а також хінську псевдо Моторолу GP-888, що надавало мені впевненості. Ще школярем я займався радіобагатоборством, однією із вправ якого було орієнтування на місцевості.
Пригадую, що там була ще стрільба на влучність із гвинтівки, і кидання гранат.
Із Харкова треба було спершу їхати електричкою, або, як розповів мені Євген, автобусом,
а потім близько восьми кілометрів йти пішки. Розкладу руху автобусів, та й чи насправді вони їздять, ніхто з нас не знав. Харків є немалим містом і до автобусної станції від помешкання мені треба їхати добрих півтори години.
Отож прокинувся я о шостій. Ковтнув наквидкоруч зготованої гербати. Вхопив заздалегідь зібраний, чи точніше, ще не розібраний після моєї нещодавної мандрівки наплічник, і вирушив у дорогу. Погода у суботу видалася хоча дещо прохолодною, але сонячною і головне - сухою. Я пірнув у метро. Після понадгодинної подорожі коліями цього завжди нічного міста, я нарешті знову побачив небо, і автостанцію. Мені пощастило - на автостанції якраз стояв досить комфортабельний автобус, і на ньому було добре помітно напис - Нова Покровка - мій пункт призначення. У автобус я потрапив без проблем. Він рушив з місця, наближаючи мене до мети. Напівдороги - трохи недоїхавши до селища Кам'яна Яруга - я вирішив вийти на зв'язок на 145,300 МГц. Витягнув портативку і розклав телескопічну півхвильову антенку. Пасажири якось прищухли, на обличчях декого проступило німе питання. На це я особливо не зважав, бо мав у кишені дозвіл. Спершу кілька разів покликав хлопців українською, потім - польською. Дістав мапу і почав її розглядати. Обличчя моїх супутників посвітлішали - с ним все понятно - это обычный шпийон.
Хлопці спершу мені не відповадали, але вже біля самої Кам'яної Яруги відгукнувся Євген UR4LN. Він працював через кросбенд репітер 145,300/434,800 МГц. Виявилося, що хлопці ще не вийшли з дому, а лише збирають речі. Я їх поквапив. Решта дороги минула у наших з Євгеном нечастих репліках. На кінцевій зупинці я розговорився із досить люб'язним літнім чоловіком, який їхав разом зі мною у автобусі. Дізнавшись, що я радіотурист, він радо розповів про своїх знайомих туристів, які часто подорожують у цих місцях. На прощання побажав приємного відпочинку учасникам нашої експедиції.
На місцевості я зорієнтувався швидко і без проблем. Викликав Євгена та повідомив, що вже знаходжуся на околиці Нової Покровки. Далі мені треба було дістатися ще сусідньої Старої Покровки. У цей час на зв'язку з'явився Валерій US3LEH. Він знаходився ще у селищі Есхар і йшов до Євгена, щоб разом вирушити у дорогу. При вихідній потужності наших портативок у 2 Вт, ми добре чули один одного у прямому каналі. Невдовзі хлопці зустрілися, перевірили речі і рушили до запланованої точки нашої диспозиції. Я ж, у радіорозмовах з ними, дійшов до Старої Покровки. Я стояв біля мосту через річку Уди. У бік селища Есхар відкрився чудовий краєвид.
Переді мною розкинулося поле, потім - пологі пагорби вкриті садками та перелісками. Ліворуч височіла труба Есхарівської електростанції, а праворуч вгорі й далі за село темнів потрібний мені густий ліс. У розмові із Валерієм і Євгеном з'ясувалося, що вони мандрують до лісу по тих пагорбах. Я спробубав був розгледіти їх там. Хлопців я не побачив, але вони із пагорбів помітили мене. Одже, наполовину ми вже ніби зустрілися.

 

 

Я вирішив відхилитися від раніше прокладеного маршруту і рушив до лісу навпростець вздовж поля повз сільські городи.

 

Хлопці обсервували мене і дещо коригували мій новий маршрут. За півгодини наша похідна група об'єднала свої сили.
Валерій з Євгеном добряче підготувалися до експедиції. Кожен із їхніх наплічників заважив певно з півтора-два пуди.

 

Ми рушили спершу дорогою повз село, а потім неподалік поля лісовою стежиною. Раз у раз зустрічалися ще вбрані у багрянцеві шата дерева, але жовте опале листя вже густо вкрило землю. Місяць жовтень вступив у свої права. Настала справді золота осінь. Ми бадьоро крокували лісом один за одним. Але ось із під ноги покотилася стара гільза від артелерійського набою. Вона ніби сповістила, що у цих місцях ще нещодавно господарювало військо. Що ж, це також є символічним для цієї нашої мандрівки, вона ж бо до 20-ї річниці СОУ.

 

І ось ми вже на місці.

 

Відразу розпочали встановлювати антени. Крім диполя на 40 м, хлопці прихопили ще й дротяний диполь на 10 м. У цій експедиції Євген перевершив своє досягнення у попередні рази. Він просто злетів майже на верхівку дерева і підтягнув вгору до себе, метрів на 15, одне рамено диполя на 40 м. Потім спритно спустився, і повторив цей трюк ще раз, підійнявши у височінь вже диполь на 10 м. Протилежні кінці антен він вправно закріпив мотузками за вбиті у землю кілки. Знову маємо похилі диполі. Але уже, як на 40, так і на 10 м.

Обидва диполі були приєднані до коаксіальних кабелів без симетруючих пристроїв. Місце приєднання було добре залите герметиком, то ж відразу не можна було сказати, яке рамено приєднане до центральної жили. Я прихопив із собою тестер, і ми з'ясували, що цим разом у диполі на 40 м горує рамено від центральної жили. Щодо диполя на 10 м ми вчасно не зорієнтувалися, а коли вирішили таки довідатися, то дістати до нього було вже марно. Спробуємо іншим разом.
Поки ми вовтузилися із антенами, у нас на позиції з'явилися перші гості. Ними стали такі собі горе-грибники. Вони, бачите, назбирали якихось грибочків, віддалено схожих, чи то на хрящі, чи то на гливи, і прийшли розпитати у нас, що це може бути. Осінь - грибна пора, але ці дари лісу сьогодні нас цікавили мало. Отож ми лише пробурмотіли щось непевне, продовжуючи показувати один-одному на антени. Гості рушили собі далі.

 

З якого діапазону розпочнемо? Євген наполіг спершу увімкнутися на 10 м.
Він приєднує до трансивера зовнішній гелевий акумулятор 12 В та 9 А*год, потім диполь на 10 м. Нарешті вмикає сам Yaesu FT-817. Пасмо 28 МГц просто ґелґотить від станцій. Ніби зграя гусей дорогою у вирій сіла неподалік спочинути. Ото так експедиція!
Євген встановлює вихідну потужність у 5 Вт і відразу проводить QSO із IK8OZZ Люїджі Неаполь. Люїджі розмовляє російською і відзначає гарну російську в Євгена UR4LN/P/QRP :) Далі ще один зв'язок із Неаполем проводжу вже я, - 59/59, 1007 UTC. Щодо моєї російської вимови Люїджі не повідомляє нічого.
Наш похиловстановлений диполь працює в усі боки. Я збираю кореспондентів з різних сторін: UA9JLY 59+/59 Юрій Іґрин; DL3KD 59/53 Костантин Велефельд; EI2KC 59/57 Tony; UA1ZOZ 58/58 Ніколай Заозерск.
Пропаґація є відмінною і QSO більше нагадують локальний FM трафік.
Тут з'являється наш другий гість. З дороги у наш бік з'їжає щось схоже на "Ниву".
Зупиняється неподалік. З автівки виходить досить кремезний чоловік у камуфляжі і рішуче прямує у наш бік. Проте, захоплені роботою у етері, ми реагуємо на нього досить мляво. Хтось висловив припущення, що це може бути лісник. Але ніхто із нас ані рушить із місця, і не звертає на незнайомця уваги. Така наша поведінка гостя дещо бентежить. Він втрачає попередню впевненість, і починає обережно розпитувати у нас, як йому виїхати на широку дорогу. Ми продовжуємо працювати, і поміж тим розказуємо йому, як краще виїхати до села. Видається, що цей фацет дорогу і сам знає, а розмову завів, щоб розгледіти нас ближче. Зрештою він дякує і відходить. Ми просимо випадково не зачепити за наші антени. Він впевнено обіцяє нічого не пошкодити. Одже наші антени він роздивився таки добре. Чи потрібно було йому знати, де та дорога?
Попрацювавши на десятці, ми вирішили, що метою нашої сьогоднішньої експедиції до 20-ти річчя СОУ є не DX-кореспонденти, а більшою мірою українські станції.
Отож ми залишаємо цей цікавий діапазон, приєднуємо сусідній диполь і продовжуємо працювати вже на 40 м. Валерій US4LEH/P/QRP відразу проводить тут QSO із SP4OPQ.
Далі беру мікрофон я, і перевіряю вже стабільність йоносфери - SP4OPQ 59/55 Jan Siemiatyce 1227 UTC.
У такий час, QSO на діапазоні 40 м проходять переважно в межах України, але саме таких кореспондентів ми сьогодні й шукаємо. Вони радо зустрічають інформацію про нашу роботу у днях активності Спілки офіцерів України, підтримують нас і щиро бажають нам успіхів.
Серед відалених кореспондентів тут були: SP4OPQ 59/55 Jan Siemiatyce, UA4CNK 59+/57 Владімір NR Саратов, RK6UWA/P 59/59 Александр Астрахань, RK4PL 59+/56 Юрій Нижнекамск (Березовая Ґрива).
Приємною зустріччю для нас стало QSO з U5EX 59/59 Володимир Дніпропетровськ.
Володимир з особливим інтересом розпитував про нашу експедицію, цікавився дипломом "Спілка офіцерів України - XX років на захисті Держави", висловив нам свою підтримку.
Зауважте, що наших лише 5 Вт було цілком достатньо для надійного зв'язку і досить тривалих розмов із ним.
Спробували ми попрацювати і в діапазоні 21 МГц. Диполь на 40 м виявився налаштований у цьому діапазоні з SWR=1,5. Нашим кореспондентом був RA9FUE Владимир Бережняки.
Він досить впевнено прийняв наш виклик, відзначив, що наш сигнал слабкий і пообіцяв уточнити силу сигналів пізніше. Але підтвердження QSO від нього ми так і не почули. Правду говорять - немає QRP без доброї антени.
Ми повернулися на 40 м. Станцій ставало щораз більше. Вони вони вишикувалися вже лавою. Далі почали наповзати одна на одну. Була субота. Зазвучали "биґ-ґани". З'явилися віддалені кореспонденти. Почулося: "CQ TEST". Працювати QRP ставало дедалі важче. Головною проблемою у зв'язку стали QRM. Стан йоносфери став сприятливішим. Атмосферних чи індустріальних завад було зовсім мало. А ось завади від потужних станцій суттєво погіршували умови для радіообміну. Вочевидь, що саме ці причини не дозволяють встановлювати QSO малою потужністю. Проте це нас не спинило, а лише додало азарту. Ми продовжували далі.
Наша робота не залишилася без уваги. Несподівано заграв мій стільниковий телефон.
З'ясувалося, що наш сумський колега Сергій вирішив запропонувати нам SKED.
Головною проблемою у цей час виявилося знайти порівняно вільну частоту. Усе тепер було просто запаковано. Проблем не було б, якби він запропонував qso раніше. Це треба буде мати на увазі в наступних експедиціях.
Поки я працював у етері, Валерій та Євген розвели неподалік позиції вогнище. Сонце вже скотилося за обрій. Щоб освітити робоче місце, хлопці встановили на гілку дерева ще й світлодіодний ліхтар. Робота нашої станції продовжувалася без перерви.

 

Багаття палало весь вечір. Вогонь зігрівав, дозволяв комфортно працювати, бо термометр на позиції показував +6 Цельсія.

 

Але усе має кінець. Останньою моєю станцією стала UY2VM 59+20/59+5 Віктор Гайворон.
Друзі просто відірвали мене від мікрофона. Від'єднали трансивер від антени і вимкнули живлення. Я ж ще якийсь час продовжував собі повторювати: "... Леонід Центральний Марія дріб Павло, дріб QRP, слухаю"... Жартую, hi hi. Ми загасили вогнище і рушили назад. Нас чекала ще досить довга дорога - спершу нічними лісовими стежками, потім сільською вулицею, далі путівцем до платформи електрички. Часу було вдосталь, отож ми поділилися сьогоднішніми враженнями, детально обговорили клубні справи, склали плани на наступні подорожі. Хлопці виявили неабияку люб'язність, і хоча могли значно скоротити собі дорогу додому, зробили зі мною величенький гак, щоб скласти мені компанію до залізничної платформи. Вони дочекалися моєї електрички.

 

 

Ми попрощалися. Я заскочив у нічну електричку, а вони рушили домів нічною лісовою дорогою.
Наша QRP експедиція до 20-ї річниці Спілки офіцерів України добігла завершення.
У ній взяли участь: Валерій US4LEH/P/QRP, Євген UR4LN/P/QRP і я - Ігор UR3LCM/P/QRP.
Дякуємо усім нашим кореспондентам!
До нових зустрічей! CU ANG . .

Игорь Сокорчук UR3LCM

http://ur3lcm.ho.ua/html/111015183007.html