Минула майже столітня ера телебачення з строковою розгорткою, що почалася від диску Ніпкова і закінчилася з появою матричних екранів. Так звані “кінескопні телевізори” ще доживають свого віку в невеликих хатах, квартирах, кухнях, дачних будиночках. Але їхня доля після чергової поломки, невдалих пошуків майстра, запасних частин, лише одна – на смітник і подальшу утилізацію.

Проте, певну користь для радіоаматорів можуть мати окремі компоненти цього складного функціонального пристрою, зокрема – феритові осердя від високовольтних строкових трансформаторів ТДКС, котрі використовуються також в старих моніторах. Ферит в цих осердях має достатньо великий переріз і розрахований на роботу в потужних магнітних полях, а оскільки фронти строкових імпульсів дуже круті, сумніватися в його частотній широкосмуговості також не доводиться.

 

Найбільш відповідним типом трансформатора для такого осердя є ШСТЛ – широкосмуговий трансформатор на основі лінії передачі, перенос високочастотної енергії в якому відбувається не через сам ферит, а через погонну ємність лінії (обмоток) причому ферит виконує лише роль збільшення індуктивності цієї лінії, подовжуючи її віртуальну довжину, а відтак – зсуваючи границю робочих частот трансформатора в бік самого низькочастотного пасма, при відносно невеликій кількості витків.

Розглянемо трансформатор з коефіцієнтом передачі 1:4 несиметричним входом і симетричним виходом. Запропонована конструкція такого трансформатора достатньо проста і не потребує дефіцитних комплектуючих. Необхідний лише сам ферит, метр термоусадочної рурки діаметром 3 мм, два однакових шматки дроту ПЭВ-2 діаметром 0,9 – 1,0 мм довжиною 1300 мм, кілька пластикових “стяжок”, водотривкий суперклей, балончик сірої акрилової фарби. Подібний трансформатор здатний пропускати потужність до 1 кВт при дуже малих внутрішніх втратах енергії і працювати в атмосферних умовах.

Для початку треба видобути ферит з міцної пластикової конструкції самої котушки ТДКС, все залежить від фірми виробника і якості склеювання. Слід пам’ятати, що всі феритові вироби дуже крихкі, тому прикладати зусилля безпосередньо до них, або нагрівати вище 60 градусів не варто. Якщо нічого самотужки не вдається, і поради “гугла” не допомогли – ліпше купити готове феритове б/у осердя у знайомого телемайстра або на найближчому радіоринку.

З торців осердя видаляють прокладки, необхідні для запобігання намагнічування фериту постійною складовою колекторного струму строкового транзистора, а їхні місця зачищають і протирають розчинником, як і весь ферит. Потім торці однієї з половинок осердя змащують суперклеєм, кладуть на застелену фторопластовою або поліетиленовою неклейкою плівкою гладку рівну поверхню і повільно зсувають, досягаючи ідеального співпадіння двох половинок, утримуючи так і стискаючи протягом 10 – 20 секунд.

Після затвердіння клею його залишки зішкрябають гострим лезом, потім ферит фарбують і ставлять на місце пружинну скобу. Два шматки емальованого дроту щільно складають разом, дальні кінці затискають в лещата, на ближні намотують бандаж з тонкого голого дроту, вставляють в ручну дриль і повільно скручують, сильно натягаючи. Коли крок скрутки стане приблизно 8 мм, дріт звільняють, насувають термоусадочну рурку і “запікають” над слабким полум’ям газової горілки або “сухого спирту”.

 

Тепер, за допомогою однієї або двох “стяжок” закріплюють один кінець дроту, а другий, обережно пропускаючи через отвір, віток до витка щільно намотують на осердя і аналогічним чином закріплюють з протилежного боку. Кінці дроту розводять, зачищають від ізоляції і з’єднують згідно схеми. Трансформатор готовий до лабораторних випробувань. Узагальнені дані обмотки виходять такими: індуктивність 500 мкГ, погонна ємність між обмотками 160 пФ. Смуга робочих частот при активних вхідному опорі 75 Ом і вихідному 300 Ом – 1,8…30 МГц з нерівномірністю 0,3 дБ. Симетрія обмоток дорівнює майже 100%.

 

Для практичного використання трансформатора і підключення до “Дельти” або “Віндома” його необхідно конструктивно оформити, механічно закріпивши на текстолітовій або плексигласовій панелі відповідного розміру завтовшки 8 – 10 мм з розташованими на ній антенними клемами та технічними отворами для дротів, шнурів, “стяжок”. Трансформатор можна розташувати над панеллю, збоку, або під нею. При бажанні його можна розмістити в водонепроникній пластиковій або дюралевій коробці. Після всіх маніпуляцій трансформатор готовий до роботи у складі антенно-фідерної системи, згідно приведеної нижче схеми.

 

Про підключення антени “Віндом” коаксіальним кабелем 75 Ом через трансформатор 1:4 і отримання в точці живлення опору 300 Ом майже на всіх аматорських пасмах, у більшості радіоаматорів питань не виникає. Однак у випадку з “Дельтою” справа зрозуміла далеко не всім. Кратні високочастотні струми різних аматорських пасм, що протікають вздовж антенного полотна “Віндома” утворюють на ньому спільну точку, в якій перетинаються діаграми всіх цих частот, яка відстоїть від центру антени приблизно на 14 метрів і має вхідний опір 300 Ом.

 

В антені типу “Дельта”незалежно від того, чи являє вона собою коло, квадрат, трикутник, на обох кінцях полотна фаза високочастотних коливань однакова, вони якби електрично з’єднані між собою. На пасмі 160 метрів хвиля вкладається в антену один раз, на пасмі 80 метрів – два рази, на 40 метрах – чотири і так далі. З наведеної вище діаграми видно, що вздовж всього антенного полотна утворюються дві спільні точки, в яких перетинаються діаграми всіх частот, але оскільки “Дельта” являє собою електричне коло, ці точки не мають фіксованої прив’язки до якогось певного місця, а можуть зміщуватися вздовж полотна.

Тому, підключивши наш “Балун”в кут або в середину однієї з сторін Дельти, високочастотні струми в ній автоматично розподіляться так, що одна з спільних для всіх частот точка сама опиниться в потрібному місці, чим досягнеться необхідне електричне узгодження. Вхідний опір “Дельти” значенням 300 Ом знайде відповідний вихідний опір “Балуна” значенням 300 Ом і вони радісно зіллються в щасливому електричному екстазі, а на виході трансивера ви почуєте результат – чисті і гучні сигнали радіостацій, при цьому так звані “синфазні” шуми техногенного і космічного походження стануть значно меншими.

Наприкінці хочу дати кілька важливих практичних порад. Сучасні трансивери мають вхідний і вихідний опір 50 Ом, тому для роботи на кабель з опором 75 Ом необхідно застосувати узгоджуючий тюнер. Можна використати кабель 50 Ом і “Балун” 1:6, але таких ШСТЛ не існує. Для отримання кругової діаграми спрямованості антену треба розташовувати якомога горизонтальніше. Живлення в середину однієї з сторін дає ліпше співпадіння “спільної точки”на різних пасмах, ніж коли живити в гострий кут. В якості полотна антени ліпше використовувати одножильний дріт. Довжину антени слід підбирати на частоті 7050 кГц по мінімуму КСХ. Не варто ігнорувати розтяжки з якісного капронового шнура; після кількох підтягувань вони висітимуть довго і надійно, не впливаючи на діаграму спрямованості самої антени.

 

Юрко Стрєлков-Серга UT5NC

голова товариства “Радіо-ТЛУМ”

член ТК ЛРУ