Я внески плачу. Для підтримки нашої національної організації і підтримки нашого спільного радіоаматорства. Навіщо потрібна національна організація? Щоб офіційно представляти наше радіоаматорство в Україні і у світі. Наша організація могла би називатися федерація, асоціація, ліга – не в цьому суть. Суть у тому, що така організація має бути. Бо саме вона нам усім надає право на існування нашого хобі – DX-інгу, спорту, просто відпочинку в етері – кому що подобається.

Наша національна організація є членом IARU. На даний час IARU є офіційним представником радіоаматорства перед людством світу. І все що відбувається в аматорстві світу може бути офіційно визнаним, якщо воно узгоджено, або відбувається безпосередньо під егідою IARU.

Більш того, на сьогодні українське радіоаматорство є помітною частиною радіоаматорства світу і воно визнано світом завдяки членству ЛРУ в IARU. Таке членство після розпаду Радянського Союзу і нівелювання ролі федерації радіоспорту СРСР (яка була членом IARU від імені всіх радіоаматорів СРСР у т.ч. і від України) набула Ліга радіоаматорів України – ЛРУ. Правильно це було, чи ні, подобалося усім, чи ні, але так сталося.

Відтак наша ЛРУ на сьогодні є єдиним представником радіоаматорів України в IARU. Двох членів IARU від держави бути не може. Так згідно Конституції цієї міжнародної організації. Якщо в Україні буде створено нову радіоаматорську організацію (про що то там, то тут говорять), то вона зможе бути зареєстрованою в IARU тільки у разі ліквідації ЛРУ. Причому просто заявити про ліквідацію ЛРУ не буде недостатнім. Бо в IARU, на випадок ліквідації національної радіоаматорської організації, передбачено досить непросту процедуру, у тому числі й письмову відмову керівництва «ліквідованої» організації. А тут, як кажуть, можуть бути варіанти.

Як бачимо, навіть технічно втілювати результати «хотєлок» не так вже й просто. А морально? Беручи до уваги імідж України і її радіоаматорства? Беручи до уваги загальний імідж України. І беручи до уваги, що нині Україна, під егідою ЛРУ, має визнані світом ряд офіційних контестів, клубів, суддів, звань тощо.

Тому, які б розмови навколо подальшої долі ЛРУ не точилися, на сьогодні наша ЛРУ має існувати і діяти. Хоч би для того, щоб дожити до своєї реорганізації, чи як там вирішить весь наш радіоаматорський загал. Врешті, це внутрішньо українське питання і навряд чи є доцільним його винесення за межі держави. Мені теж не дуже подобається, що наша ЛРУ заснована трьома ФІЗИЧНИМИ особами – Гострим, Форштатором (покійний) і Кучеренком (покійний). Але таке законодавство в Україні було на початку 90-х.

Висновки: а) членство українських аматорів в IARU є життєво необхідним для офіційного існування своєї ж діяльності; б) підтримання і поширення чуток про ліквідацію чи неспроможність ЛРУ ставить під загрозу офіційне існування радіоаматорства в Україні.

Щодо «б», поясню свою позицію. Раз ЛРУ є єдиним офіційним представником радіоаматорства України в IARU, то всі радіоаматори її мають підтримувати, як свою єдину офіційну організацію, через яку юрисдикція IARU поширюється на Україну: права аматорів у т.ч. міжнародні, вихід на ITU, а також питання регламенту, правил тощо. Тобто практично все те, що має знати і чого має дотримуватися кожний радіоаматор.

Більш того, знання регламентуючих документів аматор підтверджує складанням відповідного іспиту у своїй національній аматорський організації, чи перед її представниками (членами КДК), тобто такими, хто складав ці іспити раніше. Без складання іспиту і отримання відповідних документів Укрчастотнагляд ліцензію на користування аматорською радіостанцією не видає. Самих же членів КДК «Укрчастотнагляд» затверджує за поданням радіоаматорської організації. Самозванців там нема. Отже наявність національної організації є обов’язковою, знову ж таки, для існування офіційного радіоаматорства.

У зв’язку з вище викладеним, виникають питання до всіх нині працюючих в етері аматорів, вважаючих свою діяльність такою собі «самою по собі». Ні, дорогенькі. Якщо ви прийшли в радіоаматори через сприяння вам аматорської  організації, яке ви маєте моральне право не платити членські внески і не приймати участі у діяльності цієї організації? Або, вам не соромно ставати членом ЛРУ тільки напередодні отримання дозволу на експлуатацію радіостанції? А потім, отримавши, знову продовжувати не платити внески? Ви що, не розумієте, що ваш «сервіс» тримається на грошах ваших колег, таких як і ви аматорів? Що, приміром, обласне відділення тримається на грошах ваших друзів і приятелів з якими ви спілкуєтесь в етері, на круглі столи яких ви підходите? У змаганнях, організованих за рахунок яких, ви приймаєте участь і справедливо обурюєтесь, коли, приміром, затримується суддівство, чи положення не вчасно розроблене? Чи кваліфікації суддів не вистачило, щоб присвоїти комусь із вас майстра спорту?

Я вже свідомо мовчу про QSL-бюро. Про обласний сайт. Бо чомусь так повелося, що якщо аматор не веде обмін карточками-квитанціями (порушення регламенту, до речі), то й внески нема за що сплачувати. Хіба тільки цим живе радіоаматорство області, країни? Мало би бути соромно, колеги за вашу позицію. За ваше «безкоштовне» користування благами, наданими радіоаматорству України завдяки членству нашої ЛРУ в IARU. І за що ви не платите ні копійки, надумуючи різні «причини». Скажу ще відвертіше: ваше радіоаматорство здійснюється за рахунок коштів, зданих вашими колегами. Ганьба!

З розумінням ставлюся до деяких наших ентузіастів реформ в ЛРУ. Але на цей час, дорогенькі, ваші публікації і «дослідження» проблем в докорінних засадах діяльності ЛРУ і її членства в IARU в незрілих (чи лінивих на думку) головах багатьох, виливається в одне – в сумнів що до доцільності сплати внесків. У вичікування. Чим все скінчиться? Грошей тих, хто заплатять внески, не вистачить на щорічний внесок до IARU, розмір якого пов’язаний з кількістю аматорів в Україні – без поділу на членів і не членів ЛРУ.

Або  станеться так, що після сплати внеску до IARU, коштів, які залишаться, не вистачить на роботу QSL-бюро. Тоді на наступний період вже не заплатять внески і ті, що сплатили цього разу, бо багато ж хто платить на «за IARU», а «за QSL». Рухне все, що хоч якось було. Ви цього хочете? Тоді вам теж – ганьба!

Водночас пошана і повага до тих, завдяки власним коштам котрих радіоаматорство в Україні продовжує існувати і аматори України продовжують бути гідно представленими у світі. Честь і повага.

Василь Кияниця, UR5RU, колишній відповідальний секретар федерації радіоспорту України, начальник UR4RWW.

P.S. Матеріал мною вже був надрукований, коли я побачив на одному з ресурсів неприховану радість від того що деякі ОВ ЛРУ офіційно не зареєстровані. Чому радіти? Тому що всі президенти ЛРУ цього «не бачили»? Чи тому що ЛРУ, наше спільне надбання, за крок до розпаду? Вже наче й забуто, що у той час коли всі ще були друзями й соратниками, щоб уникнути дурних присікань податкової до обласних відділень, всі дружненько вирішили, що краще офіційно не реєструватися. Потім були сертифікати від ЛРУ про некомерційність діяльності ОВ. А тепер, як у дурнуватій сім’ї – дивіться сусіди яка у нас постіль!? Нема, щоб тихесенько усунули виявлені недоліки і спокійно працювали далі. Ні, підняли ґвалт! Навіщо???!

Тим не менш, я агітую за сплату внесків до ЛРУ. Це життєво необхідно усім радіоаматорам України. Дурні вичерпаються і ЛРУ існуватиме далі, але за нашої спільної підтримки. Те, що відбувається – то докір усім нам за нашу байдужість, розплата за наше «хай керує хто хоче, аби мене не чіпали»

http://nosivka-syut.at.ua/blog/vznosy_v_lru/2015-02-27-24