Ось і закінчилися цьогорічні міжнародні молодіжні змагання «CQ UT Contest». Наступних знову чекати аж цілий рік, за який багато юних радіоаматорів стануть вже дорослими, перетнувши життєву планку у 18 років. Лише тоді вони можливо пошкодують, що не взяли участь у цих змаганнях, не вговорили керівників своїх гуртків прокинутися раніше, прийти і відчинити радіорубку, увімкнути рубильник, налаштувати апаратуру.

Салютів не було, олімпійський ведмедик вгору не злітав, але у всіх, хто працював в ефірі шість годин поспіль в душі була радість і святковий настрій, але трохи втома і сум за погане проходження і малу кількість зв’язків.

Суперечки, що точаться між Лігою радіоаматорів України і новоутвореним громадським об’єднанням не сприяють розвитку і популяризації аматорського радіоспорту, збільшенню кількості і активності нашої юної зміни.

Правий був Христос, що казав «нема пророка у Вітчизні своїй», адже жоден керівник Вінницьких молодіжних радіостацій, яких в області майже десяток, не підтримав ці змагання. Навіть колеги з «RT» вимкнули свої мікрофони. 

Як бачимо, від тексту Положення кількість учасників ніяк не залежить. Секрет активності у будь-яких змаганнях криється у внутрішній налаштованості учасників і їхнього відношення до країни, яка їх проводить.

Ситуація, що склалася протягом останніх років між радіоаматорами нашої країни та північної сусідки не викликає захоплення, лише глибоке розчарування. Адже брутально порушено базовий принцип Ham Spirit.

Тим більше приємно, що в наших обох країнах ще знайшлися справжні радіоаматори, які не зважили на політику, сіли самі за трансивери і посадили дітей, допомагаючи їм проводити двосторонні радіозв’язки.

Географія учасників, як юних, так і в підгрупі «supportgroup» була достатньо широкою, від Сибіру і Казахстану до Західної України, від північної Росії і Білорусі до Криму. Шкода лише, що їхня кількість була такою незначною.

Зле прислужилися і російські змагання «YL-ARCK-YL» що проводяться у той самий день. Окрім того, що вони відволікають потенційних учасників, так ще й перекривають UTContestна годину, і звернення до організаторів жодної дії не набувають.

Розв’язання цієї проблеми може значно поліпшити і збагатити стосунки між юними радіоаматорами наших країн, сприяти подальшому розвитку молодіжного радіоаматорства. Достатньо лише домовитися президентам: ЛРУ Анатолію UT3UY і СРР Дмитру RA5DU.

Радіоаматорство – це оптимізм, бадьорість духу, віра у власні сили і можливості, а також в те, що струм завжди тектиме по дротах, запобіжники не перегоратимуть, лампи не перекалятимуться, транзистори і мікросхеми не пробиватимуться, антени не обриватимуться, телеграф не забуватиметься. Власне на цьому і будується наше хобі. Так залишаймося вірними йому до кінця, і тоді воно неодмінно прислужиться нам!

Всім 73! Юрко UT5NC