Авт. Василь Кияниця, UR5RU

В рамках радіоекспедиції “25 років – разом” взявся відпрацювати цим спеціальним кличним знаком під час активності чернігівських HAM-ів з 19 по 25 вересня. Міг працювати цілий тиждень, але так складалося, що заважали інші справи. Тому “чистий” час роботи в етері склав тільки 47 годин 21 хвилину – практично дві доби.

Скажу відверто – ейфорії не було. Бо цим кличним знаком переді мною відпрацювали понад 14 тисяч QSO.  Тож на мої майже 10 тисяч “CQ” відповіли тільки 2000 разів, тобто відповідали, у середньому, на кожний п’ятий виклик.

Щоб знати де і як мене чують, практично весь час слідкував за скіммерами. Наприклад, деякі з них, часом свідчили, що в США на 20-ці мій сигнал сягав 18-20 db. При цьому 20-ка була “забита” американцями, яких я теж чув на 59+.  Проте переважна більшість з них, на мої “CQ” не зважали. Це свідчило, що кличний знак EM25HQ ними вже або відпрацьований, або не цікавий.

Доводилося переходити на 40, або 80 метрів. Від того більшість QSO проведена з росіянами. Скажу відверто, що мене вразила їх ввічливість і добрі побажання, іноді, аж занадто. Видно щось таки доходить до свідомості. Тільки один, з понад майже тисячі – UA3ZKR, з явним глузуванням у голосі, вихлюпнув: «Што, незалєжность празднуєтє…» Я йому відповів, що незалежність ми вже відсвяткували, а нині відзначаємо 25-річчя нашої національної аматорської організації  - ЛРУ. Після декілька секундної паузи і він зі словами «ну єслі елеру – другоє дєло» теж провів зв’язок.

Весь час працював на швидкості 110 – 120 знаків.  Все ж, людей треба жаліти – поряд “5” і “Н”. І по багатьом це відчувалося. Наприклад, одночасно зі мною, працювали іспанські станції серії AN400X. Вони “гнали” швидкість 140 -160, ще й з “UP”. Але коли я, наприкінці, працюючи на пошук (підбір), пропонував їм свій EM25HQ, то жоден з операторів його правильно з першого разу не прийняв. Для декотрих з них, я знижував швидкість до 70 знаків, однак у відповідь чув W255Q, EM2HHQ, EM2HSQ і т.п. Хоч свою передачу я здійснював з клавіатури і помилок не могло бути. Ну це так, штрих, про специфіку кличного знака.

У підсумку виявилося 2014 радіозв’язків з яких 1736 – з різними кличними знаками. Крім росіян, було багато німців, поляків, румунів. Статистика за діапазонами і видами роботи подана у табличці нижче.

Багато аматорів повідомляли, що працюють на наші ювілейні дипломи і що чують з України недостатньо потрібних станцій. Іноді було прикро за наш недоречний радіоаматорський розкол: тільки подумати, принципово не працювати в етері, бо, бачте, «не ті» організували радіоекспедицію! Тоді цілком логічно чекати, що коли іншу експедицію організують «інші сили», то у ній не приймуть участі прибічники ЛРУ? Хлопці, має бути прикро і соромно за нароблені дурниці. Нас не так багато, щоб ділитися і дробитися на догоду особам, які мають свої цілі, чи амбіції, але, не здатні на їх втілення цивілізованими методами.

Аматори, наша сила і спроможність –  у єдності. Кожному потрібно знайти у собі мужність і волю почути і зрозуміти іншого, щоб постати “над ситуацією”  і подолати розкол. Саме це може стати очікуваною “низами” перемогою, а не вироки судів, хоч якими б справедливими вони не були. Хіба так важко зрозуміти, що не можна стати лідером за рішенням суду? Що вільним і незалежним за своїм духом аматорам не можна “призначати” лідерів згори, хоч би як вони не були до вподоби якійсь окремій групці осіб.  Лідером можна стати тільки своїми конкретними справами, завдяки повазі і довірі від радіоаматорських “низів”, яка не з’являється з повітря, чи з чужої поради. А ще для визрівання процесу потрібен час. Але у своєму середовищі навести міцний і довготривалий лад, подібно до радіоаматорських організацій в інших цивілізованих країнах, можемо тільки ми самі.

UR5RU, керівник UR4RWW, відповідальний секретар ФРС України у 80х-90х роках (за часів Н.М. Тартаковського).

http://nosivka-syut.at.ua/blog/em25hq_25_rokiv_razom/2016-09-29-40

Сторінка EM25HQ на QRZ.com з LogBook