Підліткам завжди надлишок енергії подіти нікуди. Тому хтось знічев’я б’є шибки чи б’ється з однолітками, або ж тихцем затягується цигаркою у дворі. А от херсонець Олег Пацюченко у далекому дитинстві був не звичайним собі бешкетником, а цілим радіохуліганом. Ще в сьомому класі склепав «на колінці» ламповий передавач, і літав собі на середніх хвилях, займаючи й службові частоти під позивним Екватор. Втім, позивні час від часу міняв, аби компетентні органи не вирахували – у часи СРСР ефір контролювали дуже суворо.

Тепер Олегу Тимофійовичу вже 59. Він має диплом інженера. І зараз займає поважну посади директора приватного підприємства. Але ще з тих, радіо хуліганських років на все життя в херсонця залишилася пристрасна любов до всього, що передає людську мову та чарівні звуки музики. Причому ця любов втілилася у матеріальні речі – унікальне зібрання старовинних радіоприймачів, магнітофонів та навіть патефонів (на знімку).

Олег Пацюченко перевіряє стан старовинного патефона

 

У Олега Пацюченко понад п’ятсот цих апаратів – такій колекції позаздрить будь-який музей у нашій області. Перші зразки техніки ще в дерев’яних корпусах, і важать чималенько: із собою на пляж їх не прихопиш, аби новини почути. Ось перлина колекції: радіоприймач «Зірка», який у сорокові роки минулого століття дарували навіть радянським воєначальникам. А ось не менш важезний радіоприймач СВД-9 виробництва 1935 року, і таких, либонь, на всій земній кулі залишилися одиниці. Адже коли друга світова війна докотилася до теренів СРСР, радіоприймачі у радянських громадян вилучали, аби ті не слухали ворожих пропагандистів. Вилучене, звичайно, обіцяли повернути після перемоги, але хто там їх повертав – так і зникло дорогезне, як на ті часи, майно, по сховищах НКВС.

Не менш цікаві у зібранні Олега Пацюченко і магнітофони – свідки настання інших часів. Має українську «Весну», із якою вулицями гордовито вешталися стиляги, а з динаміків лунав імпортний «ворожий» джаз, рок та пісні Володимира Висоцького. Та той момент бобінна «Весна» вважалася портативною, і дуже компактною. Однак зважив її на руках, і компактною вона мені аж ніяк не здалася – кілограмів із вісім було.

«Старий мотлох» за ціною іномарки

Загалом, колекція Олега Пацюченко в Україні відома. Він двічі організовував виставки старовинної техніки у Херсоні, брав участь у науково-практичній конференції 2013 року в Черкасах. Але своє зібрання Олег Тимофійович продовжує розширювати та збагачувати. Раритети дбайливо відновлює, часом слухає. Каже, звук у них «соковитіший», ніж у найновітніших зразків.

Колекція Олега Пацюченко

Де бере нові експонати? А повірте, що де завгодно: часом купує на ринках за безцінь, часом навіть на вуличних смітниках підбирає. Іноді дзвонять знайомі та просять забрати «мотлох», що дістався у спадок від дідусів та бабусь.

До речі, той самий рідкісний приймач СВД-9 у дерев’яному «кожусі» колекціонер так і отримав. Побачивши,який раритет опинився у нього в руках, дав попередньому власникові гривень зо триста, хоча той ладен був і задарма його віддати. Тепер, після реставрації, заможні колекціонери раді його придбати за ціною, що співставна із ціною новенької іномарки середнього класу. Вартість колекції в цілому також солідна. Та Олег Тимофійович її за жодних обставин не продасть, бо в нього на своє надбання геть інші плани. Він мріє створити в Херсоні перший приватний музей старовинної техніки. Не тільки магнітофонів та передавачів, а й усього – від фотоапаратів до відеомагнітофонів. Такий музей може стати Меккою для туристів та городян, котрі цікавляться історією та шляхами прогресу. Питання лише в приміщенні площею десь із двісті квадратних метрів. А з заповненням стелажів у експозиційних залах, як ви розумієте, складнощів жодних немає вже зараз.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.

Фото автора.

Источник