В протоколі робочої зустрічі працівників НКРЗІ з громадськими організаціями радіоаматорів України щодо внесення змін до положень Регламенту аматорського радіозв'язку від 12 вересня 2019р. одною з пропозицій є збільшення дозволеного рівня вихідної потужності передавача.
 
Здається слушна пропозиція. Адже якщо переглянути останню редакцію Регламенту радіозв'язку Міжнародного союзу елекрозв'язку 2016, то у розділі радіоаматорської служби побачимо рекомендовані рівні обмеження вихідної потужності передавачів аматорських станцій на рівні 1,5кВт, а не знайомі нам 200Вт.
Постає питання, чому рекомендації МСЕ майже для всіх країн одні, а рівень вихідної потужності у всіх країнах різний. Справа у тому, що вимоги національного законодавства у сфері радіозв'язку мають безумовний пріоритет над рекомендаціями МСЕ.

Спробуємо зрозуміти чому нам в Україні дозволено тільки 200Вт, а комусь з сусідніх країн дозволена потужність у кілька разів більша.
 
Справа  у тому, що кожна держава певною мірою піклується про добробут та благополуччя своїх громадян. Для забезпечення належних умов життєдіяльності людини важливе гігієнічне значення має стан електромагнітного забруднення, яке створюють радіовипромінюючі пристрої. Безпечні рівні напруженості електромагнітного поля встановлені нормативним актом Міністерства охорони здоров'я України під назвою Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних полів, що створюються радіотехнічними об'єктами. Документ виданий у 1996 році, за основу взяті норми Радянського Союзу. Щоправда, ті частини граничних норм які стосуються діапазонів зі сфери інтересів провайдерів мобільного зв'язку неодноразово переглядались, останній раз у 2017 році. А цікаві нам ділянки – КХ діапазон, так і залишився без жодних змін.
 
Що це значить для нас, і який зв'язок 200Вт з санітарними нормами. Цими норми встановлено обов'язок оформлення документу під назвою «Санітарний паспорт радіотехнічного об'єкту». Так от, проведеними розрахунками встановлено, що коли вихідна потужність передавача не перевищує 200Вт на КХ і 5Вт на УКХ то, навіть за наявності антен з високим коефіцієнтом підсилення та вузькою діаграмою аматорська радіостанція не буде спроможною ні за яких обставин створити напруженість електромагнітного поля достатню, щоб її можна було кваліфікувати як «радіотехнічний об'єкт».
Отже, на підставі чинної редакції Регламенту радіоаматорські передавачі у купі з радіоаматорськими антенами не є «радіотехнічними об'єктами» у розумінні Державних санітарних норм і правил. Тому ми не зобов'язані оформлювати санітарні паспорти РТО.
 
Оформлення санітарного паспорту РТО платне, коштує близько тисячі гривень за кожен передавач і за кожну наявну антену. Термін дії паспорта – три роки. Далі плати і оформлюй по новій. Для оформлення санітарного паспорта РТО потрібно в спеціалізованій проектній організації попередньо замовити і оплатити оформлення технічного паспорту РТО.
 
Ось і постає питання – воно дійсно нам усім потрібно?
Відверто кажучи, не пригадую жодного випадку останнім часом щоб хтось з українських аматорів притягувався до адміністративної відповідальності чи зазнав дисциплінарного стягнення за перевищення рівня дозволеної вихідної потужності.
 
Можливо варто розглянути варіант, коли за бажанням радіоаматора він матиме змогу оформити спеціальний дозвіл на використання підсилювача потужності. Обов'язковими документами, що подаються у філію УДЦР разом із заявою на такий спецдозвіл, мають бути технічний паспорт РТО та санітарний паспорт РТО.
Хочеш привілеїв – плати.
 
Але навіть у такому випадку залишаються ризики для всіх аматорів країни. Кмітливі чиновники можуть кваліфікувати радіоаматорів як додаткове джерело наповнення бюджету і зобов'язати оформлювати санітарні паспорти РТО всіх без винятку, адже у новій редакції Регламенту буде записана потенційна можливість експлуатації потужного передавача.  

На мій погляд варто зважено оцінити всі можливі ризики та потенційну користь для всіх, лише після цього вносити ініціативу підвищення рівнів потужності на розгляд робочої групи НКРЗІ.

Правильним варіантом, без жодних потенційних ризиків, був би перегляд граничних рівнів Державних санітарних норм і правил, а лише після того внесення відповідних змін щодо потужності у Регламент. Проте перегляд санітарних норм потребує значних витрат коштів, яких ми не маємо через значне скорочення членів радіоаматорської громадської організації, низький розмір членського внеску та супроводження нікому не потрібних судових засідань.
 
 
З повагою,
Сергій UT9NA